(рідному брату та невістці)
Так м’яко стелять люди «божі»,
Слова Христа солодші меду.
Брати і сестри на сторожі
І рідних їм уже не треба.
Забуті корені від роду,
Батьків зміняли за Христа.
Товчуть мольбу, як в ступі воду,
Могила рідних не свята.
Не мають часу і бажання,
Батьківську заповідь збагнути,
Що у родині їх єднання
І гріх великий рід забути.
Для них батьки – Адам і Єва,
У рідній хаті пуповина.
І хто стосунки ті обірве,
Той стане в світі блудним сином.
Та мабуть близько кінець світу,
Бо накликають Армагедон.
Служник й служниця Люда й Філя,
Батьків привласнивши добро.
А їх і память занехали,
Могила предків не свята.
Братів по вірі, сестер придбали,
По крові рідним – забуття.
По вуха вгрузли у заразу,
Серед людей у проклятті.
Немов ганчірка - совість грязна,
То ж не твердіть, що ви святі!
Брати та сестри по Христу
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109120801632
Свидетельство о публикации №109120801632
Рецензии