Тихо. Неначе перед грозою,
Що пронесеться, омиє сльозою.
Вітром розкидає сиве волосся.
Може було чи просто здалося?
Все промайнуло, немов мить єдина:
Щастя, невдачі, радість, провина,
Мрії близькі та мрії далекі,
Віра й надія на крилах лелеки.
Сонце за обрієм тихо зітхає.
Небо, ще синє, за хмари ховає
Мить, що життям називають єдино
Та ще лишається світла година.
Радість життям своїм дарувати,
Сяяти світлом, мудрість плекати.
Сіяти добре, розумне і вічне
Не забувати про Боже – одвічне.
Тихо. Неначе перед грозою,
Що пронесеться, омиє сльозою.
Вітром розкидає сиве волосся.
І ще попереду, що не збулося!
2008
Тихо. неначе перед грозою
© Copyright: Игорь Кривовязюк 2, 2009
Свидетельство о публикации №109120708746
Свидетельство о публикации №109120708746
Рецензии