В багряному наряді диво-сад.
Осінні айстри струшують прощання.
Дороги вже нема назад...
Цілуюсь, як востаннє, із коханням.
Вдихаю я промінчики тепла,
Дивлюсь на квіти, що уже зів’яли.
А вітер листя подихом гойда...
Ці квіти теж в житті когось кохали.
Вони невтомно струшують росу,
Але і плачуть потай на світанку
Як я кохаю - тихо їм скажу...
Вони послухають, та вже забудуть зранку.
Айстри
© Copyright: Налина, 2009
Свидетельство о публикации №109120704412
Свидетельство о публикации №109120704412
Рецензии