Крамниця на околиці маленького містечка
Примари ходять, розчавивши сон-травою
Свого одвічного бажання гострий кут
І лемент музики, і відчай сподівання
Все може бути це, лиш поза цим простором
Темінь ...
Накрила душі і не спить - чека весни
Своїми пазурями в плоть повітря встрявши
То є неправда все, що сказано донині
В етері розчину хімічного можливо знайдеш ти життя початок
Той спокій є небесно-сірим
Немов повітря чужого міста і чужих думок
Незнано досі що за ним
Чи, привідкривши двері, ти побачиш вихід
Із коридору снів
Крамниці поза містом
Щоб розчинитися поволі по субурбах Лондону
Незнано досі
Що побачиш
Незнано.
Реактив, люстерко?
7. Урбанiстичне
© Copyright: Марина Анненкова, 2009
Свидетельство о публикации №109120600029
Свидетельство о публикации №109120600029
Рецензии