Цей хлопець, як дитя,
Вона дивилася на нього.
А він лиш розглядав своє взуття
Й не бачив погляду того.
А всі веселились.
Тоді вона сказала тихо
До подруги: "Коралі згубились".
І вийшла в кімнату, де тихо.
Хлопець роззирнувся,
Провів її сумно очима,
За чаєм своїм потягнувся
І не чув, як музика грима.
Коли всі розійшлись,
Він вийшов з квартири останній.
В нього справи до мене знайшлись.
Запитав: "Чиї то коралі?"
Дав йому я адресу
І, на сонячне завтра,
Пішов він провідати Лесю,
Та пішла вона вже з кимось до театру...
У розпачі він ломанувся
До театральної зали.
Перед нею він зупинився.
Вона ж з квитками на нього чекала.
Цей хлопець, як дитя,
Вона дивилася на нього.
З неї він погляду не спускав,
Вона аж зашарілась від того.
Лiрика
© Copyright: Борщ Ярослав, 2009
Свидетельство о публикации №109120600206
Свидетельство о публикации №109120600206
Рецензии