12. Невiдворотне
Що досі
Перетворена була
На сірий камінь
Проросте й заллє пахощами
Стару закинуту комірку
Де двері скрипом віддаються
Затихне час
І колісниця
Притише хід
Знайомий погляд
Ти відчуєш
З глибин віків
Зупинка серця
Лиш на мить ...
Хоч миті досить
Щоб почались
Невідворотні зміни
Повернення назад
Не маєш вже
Застигле сонце
І пустеля
На старому фото...
Свидетельство о публикации №109120600125