Життя

Твоє життя, як довгий білий день,
Жаркий, нескінченний, як море.
Воно повниться жалісних пісень,
У ньому притаїлось дике горе.
У деяких життя, як тихий вітер,
Спокійне, але свіже та цілюще,
У деяких життя – це їхні діти,
Але й воно часом болюче.
У мене те життя – ріка текуча,
Бурхливе, і пороги, і бистрини.
І кожна біль жахлива і пекуча,
І кожна радість, кожної хвилини.
І кожна мить заповнена думками
І синім цвітом, немов синій вечір.
Засипане моє життя квітками,
І ніч схилилася мені на плечі.
Чиєсь життя, немов осіннє сонце:
Воно ще світить, та уже не гріє,
Палає наче жовта бронза.
Живе тут кожен, як уміє.
Життя, воно біжить, воно минуче.
Спливає час, біжать хмарки,
Хто може знать, що для нас краще, лутше?
Колись зав’януть наші всі квітки.
Квітки зав’януть і скотиться сонце
По жовтим хмаркам в синюю безодню.
Загасне вогник і моє оконце
Не посміхнеться більше твоєму оконню.

                06.10.09