Навіщо цю ти свічку запалив?
Цей вогник як надія незгасима.
Дощ за вікном всі сподівання змив,
А свічка ще горить, в тумані зрима.
Надіє незгасаюча, гори!
Ти свічко мої долі золотиста.
Посеред ночі чорної світи,
Маленьке сонечко, тоненька та лучиста.
Лиш подих вітру – ти загаснеш враз,
Тобі страшна гроза, страшні морози.
Життя в полоні злості і образ
Не варте сліз, але стікають сльози.
Посеред церкви темної свічки
Горять, палають, світяться іскристо.
Це долі наші, наче світлячки,
Спалахують і догорають чисто.
У когось свічка довга та товста,
З темного воску, пахнучого медом,
У когось ледве видима, низька,
Криштально-чиста, з ароматом глоду.
Не загасай моя маленька свічечка, гори!
Для мене ти цінніша за надію.
Легенький подих сонечка пори,
Маленька свічечка, яка дарує мрію.
06.10.2009
***
© Copyright: Таня Корчук, 2009
Свидетельство о публикации №109120508016
Свидетельство о публикации №109120508016
Рецензии