Собача пiсня

Завітав до мене вчора
Мій знайомий пес Сірко.
Сльози від образи на очах
В бідного собаки.
Мовив бідолашний песик
Річ таку,
Що й мені схотілося заплакать!

А справа у тому,
А справа, як бачте, гірка:
Коли хтось безчесне
Задумає, робить, балака,
То треба, говорить,
Позичить очей у Сірка!
А я ж тут при чому?
І плаче нещасний собака.

А іще мене образа
до печінки допіка:
чом на весь собачий світ
йде людська атака?
Як на двох ногах істота
Іншу загриза,
Кожен скаже –
Злий, немов собака!

А справа у тому,
а справа, як бачте, гірка,
Людське від людей
я добро ваше оберігаю.
Ну, гавкаю часом,
Так служба у мене така!
Не злий, хоч і пес я,
І гірко мені до безкраю.

А найгірше – наостанок.
Я ж увесь собачий вік
Люто ненавидів тих,
Хто неправду гавка.
Сам облудного я слова
зроду не прорік,
а говорять –
Бреше, мов собака!

А брехня, а брехня –
То людська ознака,
Не ганьбіть, не ганьбіть
Бідного собаки,
Не ганьбіть, не ганьбіть
Чесного собаки!