Письмо сыну

Здраствуй, любий сину.
Пише тобі мати.
Де ж ти забарився
В дальній стороні?
Без тебе у смутку
Наша стара хата.
Гірко доживати
Вік в самотині.

Скільки не писала,
А листи — як в воду.
Може, загубились
(І таке бува).
До тебе б побігла,
Та не ходять ноги
Й вечорами дуже
Болить голова.

Часто в сни приходиш
Ти мені маленький,
Як біжиш босоніж
У старім брилі.
Як же тоді легко
Стукає серденько,
Наче я на небі,
А не на землі.

Весь свій вік у праці
З ранку і до ночі.
Все, здавалось, щастя
Десь мене чека.
Та роки минули
Вже й вицвіли очі,
А воно вже зовсім
Від мене тіка.

Тільки ти не думай,
Що жаліюсь, синку.
Все у мене добре,
Все як у людей.
Просто дуже хочу
Я твою голівку
До своїх старечих
Притулить грудей.

Слава тобі, Боже,
Ще по воду ходжу
І город зорала
(Допоміг сусід).
Тільки в пустій хаті
Місця не знаходжу.
Від тебе ж ні слова
Он вже скільки літ.

Гомоніли люди,
Що стрічали тебе,
Але що чутки ті,
Відпиши мені.
Не прошу дарунків
І грошей не треба.
Хочу лише знати:
Ти живий чи ні.