Я йшов два дні
І вижимав запаси сил своїх
Я з дна.
Запаси вичерпав усі,
Відчув - у цих снігах
Мені хана.
Я народився в місті Соль,
Де фрукти цілий рік і з них
Тече їх сік.
А це - остання моя роль,
В полоні білизни, якою
Очі я обпік.
Холод до мозку кісток.
Заганяю свій льодоруб.
І каната останні моток
Зачепив за скельний уступ.
Я сюди прийшов,
Мене називали іменами
Вовків.
Тут себе знайшов,
Моє ім'я просте, а воля -
Це воля богів.
Час подолати страх.
Рухи розкрились, як крила.
Тіло - униз, а сам я, як птах,
Полинув крізь час, до Всевишньої сили.
Снiги
© Copyright: Борщ Ярослав, 2009
Свидетельство о публикации №109120202767
Свидетельство о публикации №109120202767
Рецензии