Муза - це Кохання!
Біла ковдра укриє стежинки.
Я сумую навпроти вікна
Та смакую солодкі родзинки.
Я заплющую очі свої :
Бачу сонцем зігріте дитинство,
Де ми вірили: «з Баб Снігових
Вранці будуть Снігуроньки! Лицар
В обладунках не йде на війну,
А рятує прекрасну Царівну.
Там кохання руйнує межу
Часу, простору…» Все наче в прірву,
Коли з віком втрачаєш жагу
До щасливих казкових сюжетів…
Все складніше відчути сльозу
На суворім обличчі… В поетів
Залишилось ще трошечки мрій,
Щоб віршами зайняти бажання,
Щодо щирих палких почуттів…
Бо єдина є Муза – Кохання!
(ніч 30.11.2009р)
Свидетельство о публикации №109113001357
Мрійна душа не вмирає! Кохання живе вічно і перетворює Попелюшок на принцес, Гидких каченят на лебедів!
Дай Бог не втратити віри в казки!
З повагою, Світлана.
Соловей Заочник 03.02.2011 23:46 Заявить о нарушении
а для мене й насправді є єдина муза для віршів - кохання...спогади про кохання, жага кохання, відчуття кохання...
все інше мене якось не приваблює для написання віршів, мабуть це є ознака непрофесіоналізму)))так я й не женусь..пишу для себе и для таких відвертих та щирих читачів, як Ви!
Дуже не хочется втрачати віру у казки, али с кожним роком - це все важче зробити,бо тягар минулих болісних моментів руйнує нові рожеві окуляри...
Дякую Вам! Щиро дякую!!!
З повагою,
Таіс
Таис Весенняя 04.02.2011 12:03 Заявить о нарушении