Глаза - любовь, которая без ответа...

ОЧІ – ЛЮБОВ, ЯКА БЕЗ ВІДПОВІДІ....
(Відтінку  „фиолета”)


Відтінку „фиолета” мої губи,
Відтінку „фиолета” бірюза !
Відтінку „фиолета” навить небо..,
Та пустуха-Доля.., - проклята моя!

Відтінку „фиолета” не турбує..,-
Людська дурниця, мука та й наклепи,
Як тільки, що в душі!.., -вона глибока..,
В ній відтіняються.., - твої зелені очі!

Їх з „коренем” вирвати з души я намагався,
Засіли щільно.., дірочки сверблять..,
І якщо все відверто под`їтожить..,
То й стелють мені найкоротший в Пекло шлях!

Я Раю прагнув.., Але він прийшовся Пеклом!,
Я без взаємності надумав Покохати..,-
Любов обсипалася старим листопадом..,
Залишилися очі ті зелені.., -- яки не спроможен забути!

Я прагнув Раю!.., мріяв о Коханні..,
А лиходійка –Доля, карту сплутала мою,
Залишилося жити тепер лише тільки Болем..,
Очами тими в серці, що їх боготворю!

Я прагнув Раю.., мріяв за хвоста впіймати вдачу,
Але, я виявився там всього на мить!..,
Відповила ти на мою Любов відмовою..,
Але, „відмови” чути я не звик!

Їх вирвати не зможу.., та й не намагаюся!
До очей нихто не зможе ревнувати,
Нехай вони сидять у глубокій  рані серця..,
Сверблять так боляче.., але хоча б я їх не втратив!

Їх вирвати не зможу..,-та й не намагаюся..,
Я просто так не зможу.., -це вище моїх сил!
Очі- твої!.., але, чому ж я..., - плачу?!
Над образом, який я так Любив!


http://stihi.ru/2009/06/30/4775