Балада про жіночу долю.
Дівоче серце ніжне й щире
Чекало щастя і весни.
Кохання трепетне і миле
В душі палало до пори.
Ось перша зустріч і кохання,
Яке у мріях розквітало,
Несло безсоння до світання
І навкруги усе співало.
Зустрілись двоє і здавалось,
Що вічною буде весна
Й краплинки туги не зосталось,
Бо де любов-її нема.
Так очі радістю світились,
Її на крилах принесли
Два лебеді і свою вірність
Та віру в казку віддали.
Та не судилось бути разом-
Жіноча доля,як полин:
Гірка любов,важка образа
Та п"яного угару дим.
О доле,доле,ти жіноча,
Чому така ти нещаслива?
Коли душа кохати хоче,
То й зносить зраду терпеливо.
Та,не зумівши все стерпіти,
Вона зосталася одна.
Було кохання...тільки діти
Та в пам"яті ота весна.
Летіли дні,минали ночі,
На скронях перша сивина.
Заплакані у долі очі,
Але надія ще жива.
Балада про долю. укр
© Copyright: Любовь Лаутар, 2009
Свидетельство о публикации №109112709157
Свидетельство о публикации №109112709157
Рецензии