Responsorium

Чому хочеш піти?
Я не стукаю в зачинені двері.
Чому ти не віриш у диво?
Я згубила квиток у рай.
Чому ти не посміхаєшся?
Посмішки ніні по дуже високій ціні.
Ти довіряєш?
Скоріше – перевіряю.
Ти віриш?
Скоріше –підозрюю.
 *  *   *
Завтра не буде завтра.
Сонце зійде не для мене.
Надто пізно шукати винних.
Вбивають однаково
Розумних й красивих.
Просто час летить шалено.
*  *   *
“ я звільнюю тебе...”
колись я вслухаласьу фіолетову тишу
там, за дерев’яним  сплетінням містерій.
Я чекала на диво.
Так очікують сонця,
Весни й воскресіння.
Тепер тільки стукіт мерзлих гілок,
Що трохи нагадує кроки твої.
Більше не в’яжуться спогади на вервицю днів,
Не завершить життя погляд угору.
*  *  *
В алхімії слова все є так просто:
Ego sum
           Tu es
                Nos sumus…

А коли насправді мене нема,
Я тільки тінь.
Твоя.
А ти зв’язаний пустою обітницею мого існування?
Нас
Теж нема.
Є затиснений у фото колишнє
Потиск дружніх рук.
А може все не так?
Я – Ти,
Ти – ми,
А ми – це лише вони?
Вони, що колись були нами?
*  *  *