Смерть фотоапарата

…Вона любила фотік дуже,
Тягала скрізь його завжди,
Та якось апарат впустила
У бочку згірклої води.

Він гучно булькнув і безодня
Його забрала в небуття.
Вона над «боді» його довго
Ридала гірко. Та життя

Його покинуло навіки,
Дисплей його смертельно зблід
І діафрагменну повіку
Скував Аїда царства лід.

Не зблисне більш червоний вогник,
Не зловить фокус об’єктив,
Його процесор ангел смерті,
Замкнувши коротко, пробив.

Не плач, мала! Не допоможеш
Сльозами ти своїй біді!
Ти фотіка купи нового,
Що може плавать у воді!

А також – щоб літав за хмари,
І струмом – злодія лупив,
І щоби фотки шедевральні
Для тебе, запросто, робив.

Щоб міг у землю закопатись,
У вулканічнім жить вогні,
В льодах Антарктики відзняти
Небесні сполохи ясні.

І щоб на Марсі пил, мов «Спіріт»,
Міг вільно фотографувать.
І на Венері венерично,
Тьху, вибачайте, феєрично!
Венеріанку міг відзнять!...

…Отож, мала, загиблий «Нікон»
Хутчіш в коробку поклади.
І йди куплять скоріше «Кенон»,
І бокс для зйомок з під води…

2009 :-)