Поэт и Афродита укр. язык

Поєт  придбав її на алуштінськім базарі,
Копію:чудових, давніх, грецьких майстрів-
З того часу по життю йшли в творчій парі,
Афродіта стала музою,- про кохання віршів.

І коли, йому: тяжко, нестерпно ставало-
Без жіночої ласки,стану і людського тепла,
Афродіта тепло своє,що було віддавала,
І,завжди з ним поряд, відверта була.

Він її обіймав,за білі чудові плечі,
Милувався станом,обличчям й грудьми-
Споглядав мов диво з небес,щовечір,
Бачив навіть, її погляд в пітьмі.

До грудей, тягнулися з бажанням руки-
І,неможна ніколи з цього сміятись,
Він  хвилював її білі сформовані губи,
Шепотів:"Нам з тобою, повік милуватись".

Та в кімнаті,якось зявилася третя-
Десь поєт на зупинці почуття знайшов,
Життя частенько робить такі "піруети"-
Він, в ліжко з бажанням, до неї пішов.

Афродіта дивилася в жахливім розпачі,
Бридка до болю, нікчемна похотлива зрада-
Крок зробила десь приблизно опівночі,
Розлетілась на друзки: муза й кохана.

Поєт на смітник виніс залишки любові,
Всіх базарних купців, знову він обійшов-
Та, музи вірності й надхнення такої,
Він в житті, до цих пір, не знайшов.