Ти знаєш сам, якими ніжними бувають слова на дотик,
Малюєш темну ніч, а бачиш зорі у вікні напроти.
І чуєш, як у темряві шепоче вітер з хмарами,
І відчуваєш, як осіннє листя уві сні кружляє парами.
А зранку сонце проміні розпустить в коси,
Перебіжить по підвіконню, залоскоче в носі.
Веселка дня розгорнеться на небі,
Фарбуючи життя і не спитавшись в тебе.
А ти, перегортаючи життя сторінку,
Не випадково перевіриш скриньку,
А раптом там слова найголовніші,
На віру – справжні, а на дотик – ще ніжніші.©
8.10.2009 г.
На дотик
© Copyright: Наталья Нечунаева, 2009
Свидетельство о публикации №109112406980
Свидетельство о публикации №109112406980
Рецензии