Життєве поле, виоране мною,
Засіяне невідбірним зерном,
А терном, гірчаком і кропивою,
А, все таки, найбільше полином.
На моїй ниві не шумлять колоссям
Густі пшениці, голубі жита,
Гуляє вітер ковили колоссям,
В косу колючку терну запліта.
Сам все садив, не підбирав насіння,
Все, що нажив, у землю посадив,
З’явились сходи, виросло коріння,
Стебло тендітне вітер покрутив.
Беру косу, виходжу вранці в поле
Збирать життям посіяний врожай.
Чому ти так смієшся з мене, доле?
Чому так швидко видно поля край?
Іду по полю і кладу під ноги
Покіс нерівний з терну й полину,
І вже підходжу до тії дороги,
З якої більш ніколи не верну.
От вже й межа, кладу косу і ляжу
У росах сивих тихо спочивать,
Життєве поле з-за межі огляну,
Щоб в одну мить життя все пригадать.
15 січня 2008 рік
ЖИТТ ВЕ ПОЛЕ
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №109112401616
Свидетельство о публикации №109112401616
Рецензии
Гарно написано, цікаві порівняння, трішки сумно, але філософськи мудро. Зі щирістю, Л.Ю.
Людмила Юферова 08.05.2012 17:38 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 08.05.2012 17:38 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.