Лина Костенко. Послушаю я дождь...

Перевод с украинского

Послушаю я дождь. Подкрался и шумит,
Жестяный перестук, весёлых капель брызги.
За мигом мчится миг, за ним другой спешит.
Но только оглянись – да это ж годы жизни…

И так идут века. Не знает уж никто
В туманностях души иль, может, Андромеды –
Я в мантии дождя, прозрачна, как стекло,
Я радую живых, оплакиваю мертвых.

Целую все леса. Спасибо скрипачу.
Он дивно вам сыграл души преображенье:
Я дерево, я снег, я всё, что я люблю,
И, может, в этом есть мое предназначенье.

* * *

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.