Майже верлібр, ліньки переробляти віршик у нормальний вигляд.
Але смачно!... :-)
...Візьму я оселедчика й здеру
Із нього шкірочку велюрово-сріблясту.
Філе з хребта ніжненько обберу,
І плоть, рожево-кремово-смугасту,
У мисочку біленьку покладу.
І зверху для салату цибулинку
Я кільцями вершковими вкладу,
Додам часник духмяний і перчинку.
Олію в пляшці золоту візьму,
І так заллю, щоб плавав як у морі
Той оселедець, наче у диму -
Лінкор в бою, перчиночки ж – як зорі
Блищали крізь олію запашну,
Й цибулька жовто пінилась, мов хвилі.
На «Хортиці» я кришку відверну,
І випари шугнуть до неба милі.
Наллю у келишок горілку крижану,
Перехилю, ковтну, стамую подих,
Шматочок оселедця «наверну»,
І в роті він розтане, мов у водах
Гарячих тане лід, і побіжить
По тілу стрімко жар і насолода
Затьмарить розум мій, всього на мить.
Час - спиниться, і вся завмре природа…
2009 :-)
Мить насолоди
© Copyright: Александр Зубрий, 2009
Свидетельство о публикации №109112305142
Свидетельство о публикации №109112305142
Рецензии