Серед холодних вечірніх фарб,
я засинала повільно і тихо.
На небі скрізь хмари летить літак,
ні, не торкає крилами стріхи...
Тихо самотність обійме мій дім,
чимось знайомим постукає в вікна.
Світ сприймати тільки таким,
я так надовго і впевнено звикла.
Довга зима поряд ляже й мовчить,
білим послання напише у ребра.
Ніч вже настала, вона не спішить,
зорями, ніжно, вкрити небо.
Серед завзятих й болючих думок,
є щось таке, що не звиділо око.
Я куплю в переході замок,
тільки на серце повішаю потім...
Сумний листопад
© Copyright: Алёна Головина, 2009
Свидетельство о публикации №109112204984
Свидетельство о публикации №109112204984
Рецензии