Душа летить, летить у небеса,
Подалі від тривог і від утоми.
Все так чудово! Скрізь – краса!
Але чомусь так хочеться додому.
І ланцюги розірвані навік,
Ті ланцюги – то біль і то страждання
(Яким усі утратили вже лік),
Надії марні, марні сподівання.
Вже ангели сидять – її чекають,
За хмарами зника наш світ.
А люди в небо дивляться – не знають,
Що там душа завершує політ.
27-31.07.05
с. Розбишівка
Полтавська область
Душа
© Copyright: Повзык Рома, 2009
Свидетельство о публикации №109112104993
Свидетельство о публикации №109112104993
Рецензии