Про кохання
Навіщо малюєшь, коли ти не митець?
Навіщо сумуєшь,
Якщо знаєшь, що всьому кінець?
Бо існують хвилини, які не можна спинити,
Проходять години, та днів не злічити.
Але існує кохання, яке не можна спинити.
Бо в ньому вічність людська.
Воно, як гори й долини,
Як вода в океані – безмежне.
Глибоке й чисте, як кришталь,
Міцне, як мегдаль.
Про нього всі мріють,
Його всі бажають,
Бо воно скрізь нас чекає.
У лабіринті часу шукає
Того, хто щіро його
До себе в серце гукає...
2006 г.
Свидетельство о публикации №109112104233
Лидия Филимонова 06.04.2010 16:06 Заявить о нарушении
это единственное стихотворение на украинском языке у меня)
люблю очень украинский, но писать стихи на нём почему-то муза не приходит...
хочу вот чем-то её заманить)
Спасибо!!!
Анна Чайка Станиславовна 06.04.2010 19:14 Заявить о нарушении