Я задав питання,
Про своє кохання.
Відповідь чекаю,
Хоча сам все знаю.
Моя душа розбита горем,
Хвилюється Північне море.
Свинцем налилась голова,
Порвались золоті узори...
Думки біжать, як електрони
В металі, всі односторонньо.
І струмом протікає кров
З розрізаної вени-крони.
Забуду все, згадаю все,
Я жити хочу так, як хочу.
А ти мені так не даєш,
Тобі приємні дні - не ночі.
Зажила рана, досить рано.
Я схаменувся, як запнувся,
На півшляху до того Раю
У цей, земний, я рай вернувся.
Ти пісню вислухай, уважно,
Скажи що ти моя, поважно.
І створим літо, сіновал,
А що довкіль зима - не страшно.
Питання про кохання
© Copyright: Борщ Ярослав, 2009
Свидетельство о публикации №109112006747
Свидетельство о публикации №109112006747
Рецензии