Двері прочинені, вікна роздягнені,
Протяги ніби в костюмах Reebok
Рушать моєї нервозності пагони,
Плюються лушпинням моєї втіхи,
З'їдають зЕрнятка порожнечі.
Я не сумую, мені не соромно!
Я розраховувала на втечу,
Втікай — задоволенний і сонний.
Втікай по розтрощеному асфальті,
Чимдалі, чимдуж, головне — не вертайся!
Не надаю ніяких гарантій,
Я не танцюю повторних вальсів,
Я не впускаю гостЕй у серце,
Не лоскочи мій холодний мозок!!!
Погляд в розколотому люстерці
= погроза.
погроза
© Copyright: Александра Очман, 2009
Свидетельство о публикации №109111907698
Свидетельство о публикации №109111907698
Рецензии