Лина Костенко. Я в сад вхожу - он почернел и сник

Перевод с украинского стихотворения Лины Костенко
"ВИХОДЖУ В САД, ВІН ЧОРНИЙ І ХУДИЙ..."


Я в сад вхожу – он почернел и сник,
И даже яблочко уже не просит…
Шум шелковистый, танцевальный ритм
Ему на память оставляет осень.

В этом саду я выросла, и он
Меня узнал, хоть тоже изменился.
В чреде круговорота перемен
Под старость сад еще раз обновился.

И он спросил: – Да что ж ты не пришла
Весною, когда все в цвету деревья?
А я сказала: – Пусть весна прошла,
Мне дорог и зимою сад мой древний.

Не за ренклодом я иду сюда,
Другие для наживы оборвали.
Утешить сердце я смогу всегда,
Придя к тебе в предзимний час печали.

И только в этом все мои права.
Скрывалось солнце за холмов горбами,
А сад шептал шершавыми губами
Прощанья золотистые слова…

ЛІНА КОСТЕНКО
ВИХОДЖУ В САД, ВІН ЧОРНИЙ І ХУДИЙ...

Виходжу в сад, він чорний і худий,
йому вже ані яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
йому на згадку залишає осінь.

В цьому саду я виросла, і він
мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
він був старий і ще раз обновлявся.

І він спитав: — Чого ти не прийшла
у іншу пору, в час мого цвітіння?

А я сказала: — Ти мені один
о цій порі, об іншій і довіку.

І я прийшла не струшувать ренклод
і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.

Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами —
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова...

Поэтический перевод этого стихотворения сделала и Светлана Мулюкова http://www.stihi.ru/2009/11/18/3340