У кожного бувають миті,
Коли не знаєш де подітись,
Не милий світ, ти в чорній смузі,
І осторонь сім"я та друзі!
Лиш вечір змінюється ранком,
Чекаєш ночі зі світанку,
Один, як перст, в цілому світі,
Не знаєш, що із цим робити.
Незгода із самим собою,
Думки минають чередою,
І начебто живий, не хворий,
Та все дратує, що довкола.
Тож треба вміти зупинитись,
У синє небо подивитись,
Набачить в нім яскраві зорі
І те, які ж вони чудові!
Які у тебе милі діти,
Сім"я твоя, що сита й вдіта,
Згадать, що є у тебе друзі,
Можливо теж не в добрій смузі!
Набрати номер, подзвонити,
На чашку кави запросити,
Поставити у вазу квіти,
Враз з"явиться бажання жити!
Як Бог надав нам місце в світі,
Не плакать треба, а творити,
Виховувати в собі волю,
Та в кулаці тримати долю!!!
Сотвори себе счастье!
© Copyright: Ирина Будянская, 2009
Свидетельство о публикации №109111807227
Свидетельство о публикации №109111807227
Рецензии