Зазеркалье души

Казалось бы что там, так, пол-оборота,
Едва лишь заметный наклон головы…
В движенье волос чуть ловимое что-то,
С чем сердце всему вопреки не на вы.

За взлётом ресниц, да иначе ли может,
Я снова под ним, как и прежде распят -
Сочится сквозь кожу по телу до дрожи,
И жжётся в груди твой чарующий взгляд.

И каплями чувства не сдержанно к краю,
Глаза закрывать, я прошу, не спеши!
Под выдох любви я в тебе раскрываю
Как сказочный мир зазеркалье души…

              *******

Здавалося б що там, півоберта, дещо...
Так, ледве помітний нахил голови ...
Щось трохи вловиме у русі волосся
З чим серце всьому всупереч не на ви.

За сполохом вій, та інакше чи може.
Я знов, як колись, розіп'ятий під ним
Сочиться крізь шкіру по тілу до дрожу
І в грудях печеться твій погляд між тим

Як краплі невтримні чуття вже до краю,
Я прошу стуляти очей не спіши.
Під видих любові в тобі розкриваю
Казковий твій світ задзеркалля душі ...