Тужить серце світлом самоти,
Гамує біль й нікого не впускає.
Воно зривається, а кругом дроти,
Шукає долі, а її не має.
Жіноче серце, як воно болить,
Як воно страждати гордо вміє
Вона сміється, а душа тремтить,
Ще одну мить і вона зімліє.
Хода легка спрямована на ціль,
Струнка, як тополь під вітрами.
Всіх розважає, а сама як тінь:
То з’являється ,то знову десь зникає.
Вона німіє в крику самоти,
Очі блищать, як два смарагда.
І де подітись від тої пустоти?
А спустошила їй душу - зрада.
Серце
© Copyright: Свитлоока, 2009
Свидетельство о публикации №109111803876
Свидетельство о публикации №109111803876
Рецензии