Насни мені дощ
тільки не той, що холодом смокче останнє тепло
а такий тихий – як ти, коли кроками міряєш простір
моєї душі.
Колиску мою підвісь ген над обрієм
маятником Фуко в центрі всесвіту
і злегка погойдуй
погодуй мої мрії,
що злетілись тобі на вікно
голубами і сонними сойками
зойками
ранку
постав день у рамку
зафреймуй плин моїх днів
у строкатий тартан
чи у зошит картатий
А кого картати, що не стали планети,
не склались обставини
не склеїлись миті
мені все одно
я буду снити…
17.10.2009 21:25
Насни мен дощ
© Copyright: Марина Анненкова, 2009
Свидетельство о публикации №109111500085
Свидетельство о публикации №109111500085
Рецензии
Марино, дуже сподобався ваш вірш - вірш настрою, тремтливо і пронизливо... Із задоволенням читаю вірші українською мовою, бо живу в Києві і дуже люблю свою мову. На жаль, власні вірші поки-що пишуться російською.
Дякую за відгук, заходьте, буду вам завжди рада.
Почитайте автора "Вікторія Всесвіт", я думаю, вам сподобається! Гармонії вам!
Виктория Тимашова 20.11.2009 17:49 • Заявить о нарушении
Дякую за відгук, заходьте, буду вам завжди рада.
Почитайте автора "Вікторія Всесвіт", я думаю, вам сподобається! Гармонії вам!
Виктория Тимашова 20.11.2009 17:49 • Заявить о нарушении
Вікторіє, дякую за відгук, читайте, думайте, співпереживайте!Я живу наразі у Харкові, більшість творів українською. Всього найкращого!
Марина Анненкова 20.11.2009 20:27 Заявить о нарушении
Марина Анненкова 20.11.2009 20:27 Заявить о нарушении