Знов у Кременцi

І фари тнуть тугий туману тон,
І голе гілля мерехтить так хутко.
Стікає мого міста тихий сон
Холодним склом ранкової маршрутки.

І меле млин, а спогади не мелються,
Клубок у горлі: «Скільки, скільки літ!»
Ти зустрічаєш сонцем, любий Кременцю,
І плачеш, завжди гірко плачеш вслід.
13.11.09


Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.