Знов у Кременцi
І голе гілля мерехтить так хутко.
Стікає мого міста тихий сон
Холодним склом ранкової маршрутки.
І меле млин, а спогади не мелються,
Клубок у горлі: «Скільки, скільки літ!»
Ти зустрічаєш сонцем, любий Кременцю,
І плачеш, завжди гірко плачеш вслід.
13.11.09
Свидетельство о публикации №109111506946