Сльози текли по її обличчю,
Падали в душу йому.
"Як же холодно, як не звично.
Я цю зиму не переживу."
Так говорили його вуста,
Так говорили його руки.
"Я напишу тобі листа,
Я позбавлю нас пекельної муки."
Так говорила йому вона,
Затіваючи страшний вчинок,
І краса її не замна
В його серці навіки спочине.
Тремтіла рука над словами прощання.
Знову капали сльози на білий лист.
Їхнє вічне, палке кохання
Полетіло із нею вниз.
***
© Copyright: Оля Слободенюк, 2009
Свидетельство о публикации №109111506828
Свидетельство о публикации №109111506828
Рецензии