Криза

Місто вранці прокидалось,
Люди в ньому заряджались.
Йшли уранці на роботу,
Мали місце та турботу.

Кожен жив у світі мрій,
Страхів легких та надій.
Знав що буде завтра з ним,
Трохи жартів  поміж тим.

Діти наші та батьки,
Мали клопіт, хто який.
Комусь десь не пощастило,
Хтось омріян був красиво.

Але все ж, не цінували,
Хотіли більше й діставали
Можливість головне була,
Мета від нас залежала.

Настав той час, коли погасло,
В цьому місті вічне гасло.
Зруйнувалась та спокійність,
Що ми мали, та лишились.


Кожен зараз виживає,
Ні на кого не зважає.
Коїть грубість та  хаос.
Зневажає все когось

Психічний розлад настає,
Людяності майже не стає
Знімаю маски з всіх облич,
У прірву я пускаю клич.

Спонукаю до рухомих дій
Благаю, боже, надію людям навій.
Розум і гуманність не зупиняй
Поки я прошу, не зволікай.

Він вірить у кохання мрійне,
Вона у дітей своїх щасливих,
Вони у життя стабільне,
А я, у збуття цього надійне.