Туш стікає по її обличчю,
Сльози капають на руки,
Може сум їй просто личить?
Нащо ж тоді всі ті муки?
Ось поплаче – стане легше,
А інакше – просто смерть.
Це таке у неї вперше,
Що від туги може вмерть.
Жоден смертний не побачить
Болю у її очах.
І для них ніщо не значить
Крик про поміч на устах.
Тихий жаль і пустка в серці –
Все, що він їй залишив.
Почуття – неначе скельце:
Фарби змив і все розбив.
***
© Copyright: Анастасия Ивлева, 2009
Свидетельство о публикации №109111009254
Свидетельство о публикации №109111009254
Рецензии