Місто тьмяніє, сіріє, чорніє, спинено рух.
Небо скатали в рулон, як радянські килими,
Зорі й каблучки - тепер металевий брухт,
Ми їх по-чесному поміж собою розділимо.
Алеї,еклектика, біле вино - nostalgie...
Перша атака снігу - і я зацукрована!
Боже, приємні спогади збережи...
Темне, нещире і так у підлозі сховане,
Коле у п*яти, наздоганяє скрізь,
Все не відмити, сторінка життя не вирветься!
В місті морозні радощі почались,
в мене - цілунок чорта заліг на вилицях.
Буду щаслива, бо вибору геть нема.
Від песимізму зроблено вакцинацію,
Я замінила дУмки про тебе на
Теплі томи Овідія і Горація.
09.11.09
первое после 18
© Copyright: Александра Очман, 2009
Свидетельство о публикации №109111004852
Свидетельство о публикации №109111004852
Рецензии
