Ти невтомливо лащиш очі,
А я дивлюсь-вони дівочі,
Вони ласкаві і мої,
Відмучився могутній Рим,
Ось зараз ми поговорим,
Чи розмовлятиме тиххіше?
Січ буде назавжди і лише,...
Заради них лунають кроки,
А я бажаю мати тільки ночі,
Мене бентежать її ноги!
І що моє дитинство хоче?
Хоч пані тільки сорок п"ять,
Я хочу злих людин пинать,
Прокляттяв небо надсилать...
Її кохаю знов,кохать-
Я бавлюсь пані тільки вночі,
І що ж вона від мене хоче!
З такими ножками, як в неї,
Можливло мати тільки мрію....
Але моя трембіта з краю!
Ти невтомливо лащиш оч,
© Copyright: Андрей Каблучко, 2009
Свидетельство о публикации №109110904313
Свидетельство о публикации №109110904313
Рецензии