Прости. Я обираю самоту...

            ***

Прости. Я обираю самоту.
Вона мені найбільше до вподоби.
Засвоїла я істину просту –
Раба любові – гірше за хворобу.

Як можна душу навпіл поділить?
Яка тепер мені належать буде:
Та, що відлунням пам’яті ятрить,
Чи та, що диха сумнівом у груди?

Кохання – воно є, або нема
І іншого для мене не існує.
Нехай до болю відчай обійма –
Мовчанням своє серце загартую.

Збирай нектар, мов бджілка з квіточок,
Наповнюй келих солодом по вінця.
Жалі розлук повісю на гачок.
Мій жереб – бути з сумом наодинці.

Вона мені найбільше до вподоби.
Засвоїла я істину просту –
Раба любові – гірше за хворобу.

Як можна душу навпіл поділить?
Яка тепер мені належать буде:
Та, що відлунням пам’яті ятрить,
Чи та, що диха сумнівом у груди?

Кохання – воно є, або нема
І іншого для мене не існує.
Нехай до болю відчай обійма –
Мовчанням своє серце загартую.

Збирай нектар, мов бджілка з квіточок,
Наповнюй келих солодом по вінця.
Жалі розлук повісю на гачок.
Мій жереб – бути з сумом наодинці.