Отак би поїхати автостопом,
летіти швидше, ніж кінь галопом,
назустріч новим містам...
лишити собі за плечима долю,
без зобов'язань, пекучого болю,
жити без світу реклам...
Час від часу ловити машину,
шукати ночівлю у пізню годину,
їсти хот-доги і пити сік...
і знати напевне - тепер ти вільний,
сів вже давно новенький мобільний,
спокій, мов зрадник, втік...
Нема телевізора, інтернета...
у віці новітнім живе планета,
а ти тепер як століття тому...
бо ні... не замінить клава і миша
доріг і площ... і вранішня тиша
доступна тобі одному...
І можеш тоді повернутись додому,
про подорож цю - не розкажеш нікому,
хай скажуть:"Ото дивак!"...
і будеш жити, долі обранець,
дивитись на осені жовтий танець,
що вся золота - бездоганний смак...
Отак би...
© Copyright: Повзык Рома, 2009
Свидетельство о публикации №109110700588
Свидетельство о публикации №109110700588
Рецензии