***
Піввіку промайнуло - наче день:
Усяйві радощів, у сутінках печалей,
Від легкокрилих маминих пісень,
Що над колискою жар-птахою кружляли.
Буяла юнь бузкових вечорів,
Цнотливих вуст палахкотіли поцілунки.
В прозорім небі пара сизарів,
Крильми викреслювала щастя візерунки.
Вплітає доля стежки росяні
В життя, що в сиву даль тече рікою.
Чи довго ще, хто зна, пливти мені
Між кострубатих берегів до супокою?
П1вв1ку промайнуло...
© Copyright: Валентина Осипенко, 2009
Свидетельство о публикации №109110705821
Свидетельство о публикации №109110705821
Рецензии