Посоху м цн ш стискаю гран...
Посоху міцніш стискаю грані
Курява під ноги й по сліду.
До нових випробувань в стражданні
З торбою жебрацькою іду.
Мій уклін прийміть, нові епохи.
Встиг до чаші повної дійти.
Не лишилось в торбі ані трохи –
Все роздав нужденним, до крихти.
Хай вони хоч трішечки зміцніють,
Хай відчують крапельку тепла.
Понад степом птахом Божим плинуть,
Хоч на мить позбудуться від зла.
Мій уклін і вам, мерзот тенета.
Легковірний, все ж до вас іду.
А якщо й мене ви розіпнете –
Знать добро вам ніс, а не біду.
Свидетельство о публикации №109110705813