...лишились тільки тіні... Не дивуйся,
коли тебе покличе падолист.
Вставай... іти крізь темряву готуйся,
вночі освітить шлях жадання блиск.
Спинись, коли ущухнуть буревії,
послухай спів сопілки вдалині.
Ми істину відкрили не в вині.
Вона - у наших спогадах та мріях...
Спинись... не йди... доволі... ось - мета...
Вкарбована у відзвуки осінні,
похилена в молитві до Христа
моя душа, що стала просто...тінню.
Стискаючи розп'яття між долонь,
я залишу свій біль в твоїх очах
і присмак журавлини на губах,
притиснувши клинок собі до скронь.
Гадаєш, так не можна... що ж, іди...
Вертайся... та залиш мені свій подих,
мов промінь в темних хащах самоти,
в яких щодня тобі складаю оди...
Щодня й щоночі на листі латаття
складаю фрази з часточок імли
і трунок п'ю, гіркіший за полин,
та притискаю до грудей святе розп'яття...
(05.11.09)
лишились тiльки тiнi...
© Copyright: Алёна Губина, 2009
Свидетельство о публикации №109110607820
Свидетельство о публикации №109110607820
Рецензии
Дуже мелодійно та напрочуд гарно. В кращих традиціях української поезії, я б сказав.
Обов'язково навідаюся згодом.
Андрей Гуменчук 11.01.2010 12:54 • Заявить о нарушении
Обов'язково навідаюся згодом.
Андрей Гуменчук 11.01.2010 12:54 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 13 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.