Мої внуки після муки - єдине то щастя.
Кому вірить? Як піднятись з отого напастя?
Наче добре, не голодні, та люди бідніють.
Хтось за віру продасть шкіру,
Вашу віру підмінять.
З балачками, з пустозвоном, все за гроші дуріють.
А піднятись, не коритись, ми не можем, бо встрілять!
Встрілять гроші, добрі мрії, на хабар закинуть.
Що раніше було з миром, зараз також зупинять!
Так живемо ми сьогодні- любим Україну!
Однак перше ,що хвилює, вже не наша країна.
Кожен сам врожай свій сіє, сам його збирає.
Ні до кого нема діла- країна вмирає!
Наші діти- то майбутнє. І вони хворіють!
Трудові і добрі люди поволі сивіють.
Що зосталося країні? Як ми жити зможем?
Адже часу не багато...Що ми в світі можем??
Кра на вмира!
© Copyright: Наталья Троцюк, 2009
Свидетельство о публикации №109110508125
Свидетельство о публикации №109110508125
Рецензии