А ми - неначе квiти

А ми - неначе квiти, а ми - як ті троянди,
Пелюстками - до неба, шипами - до долонь,
Безсилі без коріння до сонця повертатись,
Засушені у книзі, і кинуті в вогонь.

А ми - як ті тривоги, відкладені на вчора,
Зав'язані на вузлик, заплутані в клубок,
Налякані, як крейда, заховані за штори,
І вдома добровільно заперті на замок.

А ми ж були як діти, ми вірили у диво!
Ми плакали від сонця, від суму і розлук,
І в очі своїм друзям дивилися правдиво,
Від страху не пускали від себе їхніх рук.


Рецензии
Родились, как бутоны,
раскрылись – стали розы,
что лепестками – к небу,
шипами – на ладонь,
Мы без корней и солнца –
бессилие и слёзы,
засушены, как листья,
и брошены в огонь.

Шагаем мы по жизни
не ровною дорогой,
завязанные в узел и
смотаны в клубок.
Напуганы, как мел мы,
неясною тревогой
а дома добровольно
закрыты на замок.

А были мы, как дети,
наивные на диво!
Мы плакали от боли,
тоски или разлук,
в глаза друзей смотрели
с любовью и правдиво,
от страха не бросали
друзей надежных рук.

Концовку бы!

Юрий Гардаш   08.11.2009 13:20     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.