А сердце тает, тает

А сердце тает, тает…
Душа летать мечтает.
Лишиться  бы оков,
Когда в дверях любовь.
Взлететь бы мигом к Богу,
Попасть к его чертогу,
И слышать вновь ответ:
«Я рад узреть твой Свет!»

5.11.2009 г.


Рецензии
Дощі накине осінь: мерзнуть плечі,
вітрами, як намистом оберне,
закрутить -
в танці непогожа, сира ...

Від краю і до краю небосхилу сльоту.
сутінки, захід сонця поглинаючи, -
забирають, не спитавши тебе, мене.
Як цей шалено день миттєвий!

І так все по колу, і все триває
поки зима настане, це було:
Мене обійме,
як свою подругу,
в свої відведе сиві терема -

прислухаючись до хурделиці,
снігами милуватися і сумувати,
і крижаних алмазів приміряти
кольє,
вологу срібну пити
з бурульок що на сонці відігрілися.

І разрумянясь, затамувавши подих,
вловити одного разу:
крізь відстані -
струмки весняні шумлять далеко ...
А в серці - зазвучали солов'ї!

Переклад з російськоi Ирина Букреева "И уведет в седые терема"
http://stihi.ru/2011/12/02/1314

Алексей Прудников   29.12.2011 19:54     Заявить о нарушении
Светланчик!
В РуХиСтии считается хорошим тоном отвечать на рецензии.

Алексей Прудников   09.01.2012 07:14   Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.