Вiчнiсть
Та оте і бАйдуже мені.
Мов рослинка, ріс собі та грався,
На жердині був як на коні.
Перший клас закінчив і десятий,
Гриз наук «муровану стіну».
Камінець в ній кожний щось то значив,
Вів мене в далеку давнину.
Двигуни вивчали в школі різні,
Їхали, мов я на паркані.
Навіть і розмова йшла про вічні,
Та не зрозумілі ще мені.
Згодом зацікавила вже й вічність,
Відірвала думку від землі.
На землі не має її дійсно,
Лиш на небі Бог дає її.
Як отам відчути й зрозуміти
З двигуном простим хто у серцях?!..
Що живі то всі є Божі діти,
З вічною душею й тілом-прах.
Як тож осягнути оту вічність,
Не з матерії в науці площини?..
А з отої, де для душ всіх вічність,
Де працюють вічні двигуни
Виявилась істина простою,
«Помогла мурована стіна».
Вчив у школі про магнітне поле,
Навіть його в собі уявляв.
Переніс уявно і на душу,
Бо його не бачив, як її.
Визнав біг кулонів струму в русі,
Й душеньку у вічнім двигуні...
…Ні, не просто вічність доказати,
Для душі в небесній далині.
Хто не здатний Біблію здолати,
В тих буксує в вічнім двигуні.
Свидетельство о публикации №109110302095
не только после грома!
Отведайте страницу "Образ..." - там много нового!
Образ Родины Прекрасной 03.11.2009 19:59 Заявить о нарушении