Мiсячна Мiстерiя
глікогену чародієві вже не стачить
ста вісьми чоток на сто намистин
не достатньо для падре аби захистить
душу грішну, що снить чи то жінкою чи нірваною
та мріє про кінець целібату...
Загорнися, Сину Небес, у жовтий плащ
сонячний вітер хай дме у спину
плащаниця буде потім,
а зараз час
для кохання, для плоті, бо без них
душа - то мара, суєта, тінь
на осінньому живоплоті...
Пий його, смакуй це життя,
ціди його з бочки дубової
в срібний келих,
на моріжок біжи з келії,
де душа дрижить як та склянка
в привокзальному автоматі...
воля - вільному!
луки, степ!
виростають із мрій крила!!!
дух як на дріжчях росте...
Місяць і світить і гріє...
твір-надихач:
http://www.stihi.ru/2009/10/29/8160
Свидетельство о публикации №109110102893
Вірш - дуже файний ! З ніжністю Марго
Мушу додати, що в моєму неправдивому словнику - таки ДРІЖДЖІ !!!
Маргарита Метелецкая 29.07.2010 18:04 Заявить о нарушении
Чоловік з нормальною нейрогуморальною системою далеко на Агепе не поїде :-)
Тому хай вже так!
Svyatoslav Synyavsky 30.07.2010 13:35 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 30.07.2010 15:29 Заявить о нарушении
с катедри застерігає, аби не дуже оголялися дівчата і молодиці...влітку...
Маргарита Метелецкая 30.07.2010 17:46 Заявить о нарушении