Золтить природу осінь,
Клонитьіву аж до ніг.
Розплітає віти-коси,
Листя вносить за поріг.
За учнями услід в'ється
Летить, падає до долу.
І нагадує здається,
Осінь з івою йдуть в школу.
Розповісти дітям казку,
Про нові погожі дні.
Як їй взимку буде важко,
Пережити буревій.
Хоч вже осінь віти красить,
Іва трішечки сумна.
Бо розбіглись діти в класи,
А вона стоїть одна.
Біля школи на подвір'ї,
На осоні серед стін.
Ніжить в сонці коси-віти
Й б'є Землі чолом уклін.
Зачарована iва
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109102906881
Свидетельство о публикации №109102906881
Рецензии