Питав? То слухай

Поламаний віршик

...Питаєш, як там? Я не знаю.
Бо так високо не злітаю
У небеса, де видно раю
Край білий, наче молоко...
Із краю в край я небо краю -
В блакиті ясний небокраю
Шукаю світлу путь до краю,
Із відки видно трошки раю…
Бо, може, з неба у далекі,
Звідкіль дітей несуть лелеки,
Я зможу далі зазирнуть,
І ту побачить світлу путь
До брами, що як огнь сіяє,
Яку архангел охраняє,
В руці з полум’яним мечем,
Що чорне – миттю відсіче…
І чорне – не ввійде до раю.
Тож, може, марно я літаю?
У даль вдивляючись ясну
Бо, душу маючи прісну,
Узріть не зможу шлях до раю,
Бо він не там – за небокраєм
Його нема?! Де ж?!!! Поруч рай!
Мені – незримий, бо не маю
Очей духовних, щоб відчути,
Пречисто-світле його сяйво…
Бо чорним - біле не почути,
Вони розділені негайно   
Як тільки світ створив ТВОРЕЦЬ.
І що ж робить? Духовні очі,
Щоб бачить день, хоча для ночі
З початку дав нам за взірець,
Бо так того бажав ОТЕЦЬ,
В собі змінити. І тоді
Мене за руку, по воді,
СИН  проведе за неба край,
До брами, що веде у Рай…

2009 :-)