Мiсто Лева

Себе відкрию зачарованому Львову.
Чи стане рідним, чи зітреться із душі?
Чи очі стомлені від прози схочуть знову
Читати Місто Лева як вірші?
Куди вестимуть старовинні тротуари:
До серця чи від нього, навпаки?
Чи пронесу його священні чари
У пам’яті крізь простір і роки?
Чи вічний спів церковних дзвонів зможе
У грудях друге серце оживить,
Щоб кожен час і, щоб хвилина кожна
Зостались в пам’яті, як  сповідальна мить…

Настав  цей час, з тобою я зустрілась.
І зачарована не сміла говорить…
Твоє в мені, моє в тобі забилось
Єдине серце, зайнялося і горить.
Ці дивні дні у місті сновидіння,
Де час помер, а мить не знає меж,
Де як живі старого храму тіні,
Й струмочки сонця у бійницях вічних веж.
Французький  шлях, бруківка італійська,
Німецька догма і англійська простота,
Розміреність і зваженість латвійська,
Іспанська вичурність, швейцарська чистота.
Тут цілий світ, проте ти завжди вдома,
Де відчуваєш хто ти, звідки і куди.
Такий святий, незнаний і знайомий,
Мене мій Львів до сповіді веди…